"Скорбна мати" Павло Тичина (1918)

"Не буть ніколи раю У цім кривавім краю". Вірш, присвячений матері поета, воднораз зображує жахливе буття України в період революції та показує тогочасний трагізм ліричної героїні Святої Марії, до якої горнеться уся природа, немов передбачаючи катастрофічні події прийдешнього голоду…

"Загупало в двері прикладом" Павло Тичина (1921)

“Загупало в двері прикладом” – художнє натуралістичне зображення факту людоїдства під час голоду 1921–1922 рр. Павло Тичина написав цей вірш в той період, коли соцреалізм не обмежував його творчости, проте невдовзі він муситиме поплатитися за всю правду і спробує змусити себе забути її. Проте навряд хтось зможе забути слова про синочка, який ще не вварився…

"Голод" Павло Тичина (1921)

Автор одним з перших розповідає про страшні явища, що відбувалися під час голоду 1921–1922 рр. У вірші, зображуючи одну сім’ю, Тичина описує спроби людей виміняти родинний спадок на дещицю їжі, приїхавши й описує людоїдство.

"Голод" Микола Хвильовий (1922)

Проїхавшись Полтавщиною разом з Аркадієм Любченком і ставши свідком страшних картин, Хвильовий був приголомшений від побаченого. Тому цей текст описує жахливу реальність Голодомору 1932–1933 років, який спустошив українські села. І кожне слово, зболене автором, зчитується крізь призму емоцій жаху, розпуки і відчаю.

"Прокляті роки" Юрій Клен (1937) 

Поема «Прокляті роки» – роки голоду, репресій, переслідувань, катувань і вбивств. Автор неприкрито показує всі жахи штучного голоду, коли «зерно у купах пріло під дощем», але люди змушені були виживати на «хлібі з розтерлої кори», а то й нерідко вдаватися до страшного гріха канібалізму. 

"Присуд (Року Божого 1933)" Євген Маланюк (1938)

"Тільки – трупи в житах, тільки – трупи". Трагедія народу обернулася автору особистою. Після поразки армії УНР, він більше ніколи не повернувся додому. Переслідуваний, з еміграції спостерігав, як повільно його землю пожирає радянський звір. Викарбовуючи залізним образом кожен закуток нашої історії.  

"Хрест" Микола Руденко (1977)

Поема присвячена страшній фантасмагорії голоду в Україні 1932–1933 років. Завдяки філософському осмисленню твір сягає глибини не лише історичних подій, а й духовного зламу часу, зокрема особистої трагедії автора. У ній символічно переплітаються страждання Христа й доля українського народу, який зазнав невимовних втрат і духовного спустошення.

"Біла молитва братика" Антоніна Листопад (1993)

Вірш з однойменної поетичної збірки Антоніни Листопад (1993), присвяченої подіям Голодомору 1932–1933 років. У формі жалісливої дитячої молитви вірш показує одні з найжахливіших наслідків штучного голоду: приреченість дітей на страшну болісну загибель після того, як смерть забрала їхніх батьків, знищення цвіту нації і втіленого в ньому майбутнього України.  

"Голодомор" Ніна Виноградська (2006)

За основу поеми “Голодомор” (2006 р.) авторка взяла спогади матері, що пережила голод на Сумщині. Твір цікавий своєю структурою – поема перебивається виносками з документів про перебіг геноциду. Хронологічно історія закільцьована: сьогодення – минуле – сьогодення. Це зображує вплив травми та її проговорення в сучасности.