Памфлет Івана Багряного "Чому я не хочу вертатись до СРСР?" (1946) 

Свідчення про злочини Радянського Союзу. Автор описує жахливу реальність, у яку так важко повірити західному читачеві: країна, що пропагує "дружбу народів" на чолі із "сонцюподібним Сталіним", проводить масштабний геноцид проти українців. Особливу увагу Багряний приділяє Голодомору 1932–1933 років як одному з численних актів цього геноциду. У памфлеті автор малює страшні сцени, які він сам бачив і пережив:
"Вони були поставлені перед жахливою альтернативою: або страшна голодна смерть, або …і це друге "або" було вже вислідом божевілля вмираючого. І за цим "або" все одно стояла смерть. І поставив її більшовизм. І сам він став її символом. І людожерство – його породження і його суть. Він є його символом."
Іван Багряний (1906–1963) – автор романів “Тигролови” та “Сад Гетсиманський”. Після пережитих переслідувань, катувань і заслання Багряний змушений був постійно носити з собою отруту, аби вберегти себе від нових "єжових рукавиць", емігрував до Німеччини після Другої світової війни.

“Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору” (2018)

Короткі спогади очевидців про своїх рятівників, чия доброта допомагала вижити як поодиноким сиротам, так і цілим селам. Інколи долі різних людей сплітаються й розповідають вже знайому історію. Ви почуєте про безбілковий набряк, “рецепти” голодної їжі, приховані кухні та сотні мішків закопаної пшениці.
Усвідомлюючи жахи голоду, справді повірите в фундаментальну рису української ідентичности – єдність. “Любов Епштейн годувала дітей Киселів борщем і хлібом. Це підтримало їх, допомогло вижили. Під час Другої світової війни родинаКиселів врятувала євреїв Епштейнів від Голокосту.”
Збірник інформації людей, які були рятівниками в часи Голодомору. Упорядковували тексти Володимир Таліщак та Вікторія Яременко в 2018 році.